Корисні поради

Як у краплині води відбивається сонце , так у дітях відбивається чистота матері та батька.

Завдання школи та батьків – дати кожній дитині щастя

                                          В. О. Сухомлинський.

Виховання дітей – найважливіша галузь нашого життя. Наші діти – це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти – це майбутні батьки і матері , вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами , хорошими батьками і матерями. Але й це – не все:   наші діти – це наша старість.

Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози , це наша провина перед іншими людьми, перед  усією країною.

                                                       А. С. Макаренко.

   Сучасна   сім'я має стати головною ланкою у вихованні дитини.

   Сім'я – це джерело , водами якого живиться   повноводна   річка нашої держави.

Сім'я і школа — це берег і море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримує перші уроки життя, а потім перед нею відкривається непізнане море знань, шлях у якому прокладає школа. Це не означає, що дитина повинна зовсім відірватися від берега — бо ж навіть моряки дальнього плавання завжди повертаються. Сім'я дає дитині первинну підготовку до життя, яку школа все-таки дати не може, оскільки необхідний безпосередній дотик до світу близьких, які оточують дитину, світом дуже рідним, дуже потрібним, світом, до якого дитина з перших років звикає і з яким рахується. А вже потім народжується почуття самостійності, яке школа повинна підтримувати. Потреба у здоровому способі життя, розвинений інтелекті широкий всебічний розвиток, інтелігентність у спілкуванні, естетичне сприйняття світу — ось результат спільної виховної діяльності сім'ї та школи. Принципи і підходи, які повинні працювати на кінцевий результат, реалізуються в школі, але необхідно, щоб все життя учня, виховуюче і розвиваюче, будувалося на єдиній основі в стінах навчального закладу та дому.

А — азбуку виховання повинні знати всі батьки

Б — будьте при дітях витриманими в своїх вчинках.

В — вас запитують — уважно слухайте, дайте відповідь.

Г — говоріть з дитиною у зрозумілій для неї формі.

Д — дайте можливість дитині винайти самостійність.

Є — єдність між педагогами і членами сім'ї — запорука успішного виховання.

Ж — життя дитини повинно бути заповненим посильною працею.

З — знайте: основи виховання завдаються з раннього дитинства.

І — ігри — запорука здорового фізичного розвитку дитини.

К — корисно знати: любов до дитини має бути поміркованою.

Л — любов до рідного краю виховуйте з дитинства.

М — мама і мир — найдорожче для дітей.

Н — не говоріть дітям неправду.

О — одяг має бути охайним.

П — прагніть завжди чинити з дітьми справедливо.

Р — розмовляйте з дітьми часто, співайте разом.

С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.

Т — трудитися навчайте з раннього віку.

У — успіх,у вихованні залежить від здорової атмосфери в сім'ї.

Ф — фізкультура повинна стати для дитини улюбленим уроком.

X — хай завжди дитина відчуває інтерес до себе.

Ц — цілеспрямованість у вихованні допоможе досягти значних успіхів

Ч — частіше бувайте з дитиною на природі.

Ш — шум — ворог здоров'я дитини

Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.

Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, справедливою, чесною, ставилася до всіх з любов'ю, дотримуйтесь цих порад самі.

Сучасна сім’я буде повноцінною і повною ланкою суспільства тільки за умови виконання своїх основних функцій.

   Сім’я забезпечує духовний розвиток особистості дітей , привчання й вироблення ставлення до праці як основного джерела достатку й благополуччя людини , формує світогляд і характер громадянина України , здатного до захисту її інтересів у всіх видах і виявах , аж до самопожертви.

• повага і відданість своїм батькам , сімї , родині , готовність
• до взаємодопомоги;
• розуміння і відчуття духовної єдності поколінь , повага до батьків , культури та історії рідного народу ;
• усвідомлення власної національної гідності , честі , внутрішньої свободи , гордості за свою землю і народ ;
• всебічний і гармонійний розвиток особистості , готовності якдо розумової , так і до фізичної праці , захисту рідної землі , аж до самопожертви ;
• дотримання принципів вселюдської і народної моралі :правдивості, справедливості, патріотизму , доброти , працелюбності, гуманного ставлення до людини і довкілля ;
• повноцінний фізичний розвиток , міцне здоров’я , фізична досконалість , свідоме ставлення до зміцнення свого здоров’я як необхідної умови підготовки до суспільно – корисної праці й захисту Батьківщини ;
• уміння  міжособистісного спілкування , культури спілкування , гуманізм , колективізм , товариськість, приязність , доброзичливість, взаємопідтримка , чесність , організованість і дисциплінованість , чемність і порядність в особистій поведінці й відносинах з іншими.

  Родина є основою держави. Родина , рід , родовід , народ – поняття , що розкривають моральну й духовну сутність , природну послідовність основних етапів формування людини. Від роду до народу , нації – такий природний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної  свідомості й громадянської зрілості.

Сім'я – природний і найбільш стійкий елемент людського суспільства. Природна і постійно діюча ланка виховання людини на всіх стадіях життя.

         Опануйте себе й не гарячкуйте, присядьте там, де вам зручно, розслабтеся й замисліться : навіщо?

1. Яка мета чергового вашого пливу: це як інтервенція чи як звільнення дитини?

2. Вам хочеться з нею поділитися досвідом чи у вас є бажання просто подати дитині руку допомоги?

3. Вам хочеться ще раз підкреслити залежність дитини або навіяти їй впевненість і захищеність?

4. Вам хочеться влаштувати  „убити ” віру дитини в себе?

5. А може, вам хочеться втовкмачити їй якісь заборони, які вона порушуватиме, даючи привід вам, щоб ви могли на ній увесь час розряджатися?

6. А може, вам хочеться, зрештою, зробити дитину для себе зручною і „прочистити” риси її характеру, всі неприємні вам риси миттю вирвати, як бур’ян ?

7. А може, ви зібралися сьогодні підрахувати  чергові витівки дитини?

8. А може , ви просто чомусь розсерджені, у вас виникла потреба критикувати, обурюватися й засуджувати?

9. А може, ви замислили влаштувати дитині стереотипне, чергове покарання?

10. А може, вам просто треба сховати самих себе за ширмою виховання?

  Перш ніж сховати самих себе, побудьте „у шкірі” своєї дитини. Вона неслухняна, тому що неслухняною її зробили ви самі. Тому карати необхідно вас. Дитина і карає вас своєю неслухняністю й створює лише ті конфлікти, свідком яких була.

   Зрозумійте, що заважає вашій дитині, що обтяжує її й чим вона стурбована.

   Відчиніть двері у своє дитинство. Пригадайте, якими були ви. Звичайно, жили, чекаючи чудес. І головною потребою у вас була потреба у схваленні, любові, що вам могла замінити все. Тому не треба розчаровувати дитину. Не змушуйте її вимагати любові від вас, а дайте їй любов самі, не користуючись емоційним шантажем.

Ніжності, любові, тепла, підтримки, розуміння, схвалення, турботи, похвали, усмішки!

Вчинки дітей залежать від умов, які їм створили

- Якщо діти живуть із критикою, вони вчаться засуджувати.

- Якщо діти живуть із ворожістю, вони вчаться битися.

- Якщо діти  живуть зі страхом, вони  вчаться боятися.

- Якщо діти живуть у жалості, вони вчаться жаліти себе

- Якщо діти живуть із глузуванням, вони вчаться бути боязкими.

- Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться розчаровуватися.

- Якщо діти живуть із соромом, вони вчаться почуватися винними.

- Якщо діти живуть у терпимості, вони вчаться бути терпимими.

- Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться бути довірливими.

- Якщо діти живуть із похвалою, вони вчаться бути вдячними.

- Якщо діти живуть із визнанням, вони вчаться любити.

- Якщо діти живуть із схваленням, вони вчаться любити себе.

- Якщо діти живуть із розумінням, вони вчаться бути цілеспрямованими.

- Якщо діти  вчаться ділитися, вони вчаться бути  щедрими.

- Якщо діти  живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими.

- Якщо діти  живуть у справедливості, вони вчаться бути справедливими

- Якщо діти  живуть у доброті й увічливості, вони вчаться поважати.

- Якщо діти  живуть у безпеці, вони вчаться вірити в себе й довіряти тим, хто поруч із ними.

- Якщо діти  живуть у товариськості, вони вчаться  розуміти, що світ прекрасний.

1. Сприяйте роботі своїх дітей і постійно контролюйте її.

2. Визначте постійне місце, де зручно виконувати домашнє завдання, читати книжки, газети. Якщо дитина пише правою рукою, світло має падати на книгу або зошит з лівого боку.

3. Стежте, щоб дитина вчасно приходила до школи та поверталася. Контролюйте, 40 не було пропусків уроків, запізнень без поважних причин.

4. Вимагайте, щоб дитина починала виконувати уроки у передбачений режимом час. Після кожних 50 хвилин занять - 10 хвилин відпочинку.

5. Не відривайте дитину від роботи під час виконання домашнього завдання.

6. Перевіряйте виконані письмові роботи, нехай дитина розповість вивчене своїми словами, відповість на запитання.

7. Майже кожного дня продивляйтесь щоденник дитини.

8. Виховуйте любов до навчання та школи, повагу до вчителя, старших.

9. Не критикуйте при дітях учителя, школу; про помічені недоліки в роботі вчителя, школи кажіть самому вчителеві, директорові школи.

10. Частіше розмовляйте з дитиною про те, що було в школі цікавого, що заважає їй краще вчитися, дайте поради, поділіться досягненнями у своїй роботі.

11. Один—два рази на місяць відвідуйте школу, розмовляйте з учителями, класними керівниками.

12.Обов'язково відвідуйте всі батьківські збори.

13. Не відправляйте дітей купувати цигарки та спиртні напої.

14. Привчайте дитину слухати музику, читати художню літературу, виховуйте інтерес до образотворчого мистецтва, фізкультури.

15.Передплачуйте дітям газету, журнал.

1. На прикладах із життя демонструйте дітям зразки чесного виконання обов'язку перед суспільством і сім'єю.

2. Відвідуйте збори і заняття для батьків.

3. Виділіть школяреві постійне робоче місце.

4. Привчайте учня до охайності,дбайливого ставлення до шкільного майна і навчальних посібників.

5. Щоденно цікавтесь успіхами дитини в школі. Радійте успіхами малюка, допомагайте йому, але пам'ятайте, що допомога і контроль не повинні бути муштрою, моралізуванням.

6. Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у заходах, які проводяться в класі або школі.

7. Намагайтеся вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями — природна потреба малюка.

8. Організовуйте дозвілля дитини.

9. Систематично привчайте дитину до праці.

10. Пам'ятайте, що тільки разом зі школою можна добитися бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель - ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним і підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи вчителя висловлюйте у розмові з ним. Не робіть цього у присутності дітей.

•  Не чекайте, що ваша дитина буде такою, як ви.
•  Не чекайте від дитини плати за все, що ви для неї зробили. Видали їй життя, як вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншому.
•  Не зганяйте на дитині свої образи, щоб на старість не їсти гіркий хліб.
•  Не ставтеся до проблем дитини зверхньо. Дитині важко не менше, ніж вам, оскільки в неї немає життєвого досвіду.
•  Не принижуйте дитину!
•  Не карайте себе, якщо не можете зробити чогось для своєї дитини. Карайте - якщо можете, але не робите.
•  Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть їй того, чого не хотіли б для власної.
•  Любіть свою дитину всякою,— не талановитою, не везучою.

1. Не вчіть того, із чим ви самі не знайомі. Для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові особливості.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета - виростити її для життя серед людей.

3. Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а що гірше. Залишайте за нею право на помилку, тоді дитина опанує вміння самостійно їх виправляти. Не змушуйте дитину реалізувати ваші несправджені мрії та ілюзії. Ви не знаєте, з якої ви стежки звернули, і чи існує вона взагалі. Звичайно ви можете - допомогти вибрати оптимальний для дитини варіант розвитку, але право вибору належить йому.

4. Не ставтеся до дитини нешанобливо. Дитина має бути впевнена у своїх силах, тоді знеї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терпимими. Ваша нетерпимість – ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовні у своїх вимогаг , але пам’ятайте : успіх у вихованні досягається не покаранням, а сталістю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю й послідовністю.

7. Піклуйтеся про те, щоб ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозвольте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.

8. Позбудьтеся висловів: „Роби, що я сказав”. Замініть цю вимогу на іншу: „Зроби це, тому що не зробити цього не можна, це принесе тобі користь”. Дитина має звикнути до того, що діяти потрібно не за наказом, а тому що це необхідно або потрібно комусь.

9. Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас особисто тішить. Не порівнюйте її з сусідськими дітьми, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою вона стала сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати правила батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це те саме, що сказати: „Мені ніколи її любити”.

• Покарання має викликати переживання, а не фізичний біль або образу.
• Покарання має бути корисним – не шкодити фізичному і психічному здоров’ю дитини.
• Не можна карати за підозрою- необхідно бути впевненим у тому, що дитина зробила те, у чому її звинувачують.
• Якщо є сумніви, краще не карати- необхідно бути впевненим у доцільності покарання.
• Одне покарання за кілька провин – якщокілька поганих учинків скоєно одночасно, покарання має бути суворим, але тільки одне за всі вчинки одразу.
• Краще не карати, ніж карати із запізненням – не потрібно розділяти в часі провину й покарання.